Опис досвіду

Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи

пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю – я починаю 

розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю – я

набуваю знань. Коли я передаю знання іншим, я стаю

майстром.

Конфуцій

 Майбутнє нашої країни, надії на покращення умов життя, на якісно новий рівень пов'язані з творчо мислячими людьми, які повинні прийти у всі сфери виробництва.

 Наша освіта, навички та знання швидко старіють. Роберт Кійосакі, відомий американський підприємець, письменник, викладач, говорив : «Щоб встигнути за змінами, вам кожні півтора року доведеться вчитися всього практично заново. Те, чого ви навчилися, важливо, але набагато важливіше те, наскільки швидко ви можете перевчитись, змінитись і пристосуватися до нової інформації». «Творчі здібності», «креативність», «творчий підхід», «креативна особистість», «думати творчо», «прояв креативності» - ці поняття в сучасному суспільстві є показниками професіоналізму.

 Метою позашкільної освіти є розвиток дитини як креативної, творчої особистості, шляхом включення її в різні види діяльності: навчання, пізнання, спілкування. Головне - не дати відповідь на питання, головне – направити на дорогу самостійних пошуків відповідей. Ми маємо створити умови для формування креативної особистості.

Специфіка мого гуртка  полягає у комплексному, гармонійному впливові на почуття, інтелект  і волю дитини, формує творчу самобутню особистість. Цей факт пояснюється тим, що саме в процесі роботи над виробами діти молодших класів отримують комплекс емоційно-чуттєвих вражень, необхідних процесів та природжених здібностей, задовольняється потреба в активній діяльності, самовираженні й самоствердженні у навколишньому світі.

Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

 Спонтанність,  неповторність  і, разом з тим, природність і дивовижність ввібрала в себе дитяча творчість. Діти все сприймають по- іншому й виражають це у власних маленьких творах мистецтва. Саме дитяча творчість допомагає побачити і розпізнати, а згодом і розвинути таланти вихованця.  Народні промисли здавна привертали увагу високою майстерністю. Невичерпна фантазія, багатство кольорових рішень, мудрість і дотепність, безпосередність і оптимізм, особливе чуття декоративності, високий ступінь узагальненості образів - це ще далеко не всі риси, які можна розвинути у дітей.

Завдання керівника гуртка — відкрити, захопити і спрямувати кожного вихованця на цікавий змістовний особистісно і суспільно-корисний шлях самовдосконалення.

На мою думку, відкрити дитину — це означає, спираючись на його фактичний рівень знань і життєвий досвід, показати їй себе, закономірності та способи розвитку власних сил, якостей, здібностей. Важливо переконати його в тому, що всі чесноти, як і всі недоліки, залежать від нього самого, від рівня її свідомості і вміння будувати життя. Щоб розкрити учня, потрібно організувати його практично-предметну і особистісно-рольову діяльність у колективі.

Нині перед закладами позашкільної освіти сто­ять завдання формуван­ня компетентності вихованців. На мою думку, компетентність — поняття склад­не. Воно виходить за межі предмет­ного змісту навчальної програми і стосується життєвих умінь дитини. Особливо це стосується соціаль­ної та комунікативної компетентностей, суть яких полягає в умінні дитини повноцінно жити в суспільстві, спілкуватися. Я вважаю, що їх формування  в учнів початкових класів відбу­вається в процесі розвитку дитячо­го колективу. Наскільки змістов­ним, цікавим буде життя гуртка, настільки і вдалим буде вирішен­ня виховних завдань. Якщо керівник гуртка зуміє об'єднати колектив високи­ми моральними ідеями співтовари­ства, взаємодопомоги, чуйності до ближнього та блага до всіх, мож­на говорити про реалізацію вже в початковій школі формування со­ціальної та комунікативної компетентностей.

Я працюю у школі двадцять дев’ять  років, із них - вісім - веду гурток «Умілі руки», який відвідують хлопчики і дівчатка 1 – 4 класів. Протягом цих  років ми завжди разом: я - керівник гуртка, діти і батьки. Бо вважаю, якщо ми — це єдине ціле, то вихованці досяг­ають поставленої мети. Так разом з батьками ми провели такі родинні свята: «Ремесла рідного краю», «Ось прийшов і Миколай», «Родинні посиденьки», «Свято вареників». Щорічно проводимо родинне загальносільське свято – ярмарок  «Покровська толока» .

Людство постійно змінюється. Здатність сприймати зміни і творити їх —  це найважливіші та характерні ознаки  способу життя людини в XXI столітті.  Тому я намагаюсь готувати дитину, яка прагне  поповнювати знання, удосконалювати вміння, навички. Із пер­ших днів  навчання я  значну увагу  приділяю  розвит­ку здібностей вихованців. Творчий підхід  до життя закладається в дитинстві й успішно розвивається в  нашому гуртку. Заохочення до творчості є одним із основних напрямків у моїй роботі. Основне завдання — це створення сприятливих умов для розкриття здібностей  і творчого самовираження. Звичайно,  це не так просто, і потрібно докласти максимум зусиль, щоб діти бачили  і чули більше краси і високої культури, щоб сильнішим стало їх бажання  самостійно творити. Тому, з метою вивчення досвіду відомих майстрів, вихованці відвідують періодичні  виставки у Кременчуцькому історико-краєзнавчому музеї та картинній галереї Наталії Юзефович.

У необхідності розвитку творчої само­стійності, художніх смаків дітей  нині нікого переконувати не доводиться. А от про шляхи формування цих якос­тей сперечатися необхідно. У дітей молодшого шкільного віку потріб­но сформувати емоційно-позитив­не ставлення до зовнішньої сторони художньої праці — естетичного зміс­ту та процесу виконання. Тому я дбаю про емоційність змісту навчання, нестандартність його фор­ми, а також про обладнання кабінету та його художнє оформлення.

 Працюючи з дітьми, я поміти­ла, що творча активність змі­нює і їх особистість: нові властиво­сті з'являються в учнівських  інтересах, у сфері почуттів, у вольовій спрямованості. Особливо інтенсивно розвивається активність і самостійність. У молод­ших школярів спостерігається над­звичайна чутливість до того, що вони сприймають. Діти часто бачать те, чого не помічаємо ми, дорослі. Їхнє сприймання є більш безпосереднім, творчим. І саме в тому, щоб навчити дітей творити, я вбачаю своє завдан­ня як учителя, керівника гуртка.

            Враховуючи висо­ку активність учнів, проводжу різні рольові та дидактичні ігри, панто­мімічні сценки, використовую ху­дожні тексти, художнє слово. Вони забезпечують певний емоційний рі­вень занять, адже сама по собі робота в гуртку позбавлена емоційного заряду. Одно­манітні трудові операції швидко на­бридають дітям. Щоб активізувати їх, використовую прислів’я, приказки, віршовані загадки. Так діти швидше засвоюють нові лексичні поняття, що сприяє розвитку їхнього мовлення.

У гуртку діти залучаються до технічної творчості. Під час занять розвиваються інтереси вихованців, підвищується їх пізнавальна активність. Гуртківці виконують найпростіші операції, відповідно до свого віку, з паперової аплікації, ліплення, конструювання, вчаться використовувати природній матеріал під час виготовлення сувенірних робіт, отримують знання про властивості застосування інструментів та технологію виготовлення різних предметів, знайомляться з різними трудовими професіями. Свої  картини учасники нашого гуртка викладають за мотивами петриківського розпису, вносячи при цьому в техніку  квіллінга  народні українські мотиви, отримуючи від цього неабияке задоволення.

Роботи вихованців постійно експонуються на виставках у школі, Кам’янопотоківському центрі культури і дозвілля молоді під час свят та  на районних виставках. 

Старша група вихованців брала участь у районному фестивалі «Дитячий всесвіт». А крокуючи стежками Всеукраїнської історико–етнографічної експедиції «Україна вишивана», в районному етапі посідали три роки поспіль перші місця, в обласній туристсько – краєзнавчій експедиції «Пізнай свою країну» за темою  « Із батьківської криниці» ми стали лауреатами конкурсу. Пишаються діти і тим, що їх кращі  роботи з паперової пластики  мали за честь у переддень Нового року виставлятися у Кременчуцькому краєзнавчому музеї, а вихованців нагороджено Грамотою районного відділу освіти та солодкими призами. У 2012 році вперше взяли участь у X Міжрегіональному фестивалі « Кременчуцьке розмаїття», де Масовець Дарія та Хмарська Каріна стали лауреатами, посівши ІІІ місце в номінації «Вмію сам» зі своєю картиною «Квіти у моєму саду». Картина Нечая Івана зайняла ІІ місце у районному конкурсі з правил дорожнього руху, і він був нагороджений грамотою та цінними подарунками від керівника Кременчуцької Державтоінспекції. Робота М’якушки Сергія у Міжнародному конкурсі «Здоров’я може бути смачним» («Кошик здоров’я») посіла ІІІ місце.

 Разом з гуртківцями виготовляли листівки, сувеніри воїнам АТО та ветеранам Афганської війни. Проводили із бійцями АТО зустріч у Кременчуцькому краєзнавчому музеї.  

           На мою думку, керівник гуртка – це педагог-професіонал, який є для підростаючого покоління духовним посередником між суспільством та дитиною. Тому я не є байдужим спостерігачем за індивідуальним розвитком моїх учнів, а прагну створити сприятливі умови для формування особистості, вношу необхідні педагогічні корективи у процес виховання, скоординовую зусилля сім’ї та школи для впливу на становлення та розвиток особистості своїх вихованців.

 Собі за мету я ставлю максимальний розвиток кожної дитини, збереження її неповторності, розкриття її потенційних талантів, розвиток знань, умінь і навичок, а також створення умов для нормального духовного, розумового та фізичного розвитку.

              Отже, робота в гуртку формує здатність вихованців зацікавлено сприймати оточуючий світ, переносити свій погляд і своє ставлення в твори, вчить висловлювати особистісне ставлення до побаченого, висловлювати власні думки, судження через власні картини.